ВУЗ ШАГ

Дружелюбівський НВК "загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад"

   






Оцініть, будь ласка, сайт нашого закладу




Результати

Виховна година «Життя – нескінчене пізнання»

 

Тема: «Життя – нескінчене пізнання»  

Мета: формувати: осмислене розуміння цінності людського життя, його унікальності; дати уявлення про те, що власна унікаль­ність — наслідок порівняння себе з іншими людьми; розвивати: прагнення пізнавати свою особистість, розвивати рефлексію, підтри­мувати внутрішній інтерес до себе, свого життя; виховувати: почуття власної гідності, умін­ня прислухатися до думок оточення, бути толе­рантним і поважати особистість іншої людини.

Завдання заходу:

1.     формувати особисту гідність; почуття поваги до оточуючих; інтересу до власного здоров´я, мистецтва, природи, політики; співчуття до ближнього, захоплення красою людських взаємин;

2.     формувати погляди і переконання щодо виховання в собі, виховувати доброту, толерантність, милосердя, вміння прощати, розвивати моральні, самооцінку, мовлення, формування ціннісного ставлення до власного здоров´я; переконаності у цінності дружби; прагнення до оволодіння культурою мовлення; розвиток національної самосвідомості тощо.

3.     спонукати до написання віршів про милосердя, толерантність, доброта та інші.

4.     формувати прагнення до самовдосконалення.

 

  Форма проведення: диспут

  Обладнання і наочність: плакати, картки

Використані практикантом джерела інформації для підготовки заходу:

1. Життєві кризи особистості: Наук.-метод, посіб. — К.: ІЗМН, 1998, — Т, і: Психологія життєвих криз особистості.

2.  Карпенчук С. Г. Самовиховання особистості: Наук.-метод. посіб. - К.; ІЗМН, 1998,

3. Коломинский Я. Л. Человек: психология: Книга для учашихся старших классов. — М.: Просвешение, 1986.

4. Леви В. Искусстао бьпь собой. — М.: Знание, !99І.

5.  Немов Р. С. Психология: Учеб. пособ. для пе­дагог, ин-тов й училищ. — М.: Просвещение, 1990.

6.  О'Хара Д. В поисках надеждьі: исследования психологии человека. — К., 2004.

Рекомендована учням науково-популярна література і методичні джерела інформації:

1.Дробницкий О.Г. Понятие морали: Историко-критический почерк. – М., 1984.

2.Малахів В.А. Етика: Курс лекцій: Навч. Посібник. – К., 2000.

3.Фуллер Л.Л. Мораль права. – К., 1999.

Попередня підготовка: пошук інформації; Творчі роботи: «Що про мене кажуть люди? (хто говорить, що говорить, чи такий я?)», «Зна­чущі інші — чим допомагають, з чим заважають (бути самим собою)», «Що я можу сказати про своє серце, про його здатність любити?»; залучення до проведення заходу; плакати з висловлюваннями.

 

 

 

Хід виховного заходу

І. Вступна частина

Учитель: Доброго шановні учні та гості!  Сьогодні ми зібралися на нашу виховну роботу, яка пройде в формі диспуту, а темою якого буде: «Життя — нескінченне пізнання».

Життя кожного «тече річкою уні­кальності», ніхто не може повторити її та увійти в неї двічі... До чого людина прагне? Заради чого живе? У чому сенс життя? От уже понад дві тисячі років ми всі шукаємо відповіді на щ запитання. Людство намагається розгадати уні­кальність життя. Нам дано пізнавати, розви­ватися, творити, жити, любити й радіти життю. А ще — почуватися щасливими.

Але найдавніше в людському житті — це про­цес самопізнання. Про нього сьогодні й пого­воримо.

(Представляються всі учасники диспуту: учи­телі та учні 10 класу. Обирають секретаря, членів журі.

Секретар коротко занотовує думки сторін — учасників диспуту, члени журі фіксують обмін уточнювальними запитаннями, відповіді учас­ників.

Учні викладають свою точку зору, пояснюючи й обґрунтовуючи. Сторони, члени журі можуть ставити одне одному запитання.

Трапляється, що жодна точка зору не зда­ється журі переконливою і правильною, при цьому журі виходить із фактів і науково об­ґрунтованих аргументів, а не з довільних думок сторін.)

 

ІІ. Основна частина.

Отже давайте спочатку познайомимось з правилами роботи заходу:

·        Висловлюються всі охочі;

·        можна ставити запитання опонентам;

·        слід аргументувати свою точку зору й від­повіді;

·        не допускати образ;

·        не відхилятися від поставленого завдання;

·        дотримуватися регламенту.

Учитель: Щоб нормально існувати, діяти, творити, людина спочатку має одержати точний образ об'єктивної реальності, пізнавши її. Пі­знання — процес набуття людиною правдивих знань про світ. Будучи частиною цього світу — мікрокосмом, ми пізнаємо і себе.

Пізнати себе — означає осмислити цінність життя, відчути себе особистістю, порівняти з іншими людьми, підкреслити свою унікаль­ність.

Народитися — це автоматично стати унікаль­ним. У процесі дорослішання ми відкриваємо деякі риси своєї унікальності, але ніколи не змо­жемо оцінити її повною мірою. Нерідко інші набагато ясніше бачать нашу особливість, ніж ми самі. Чи багато людей можуть сказати, що до­бре знають себе? Не кожен наважиться, не ко­жен навіть задумається про те, щоб заглибитися в себе.

«Найважче — пізнати самого себе», — казав грецький філософ Фалес Мілетский. А чи по­трібно себе пізнавати?

Наше життя — це немов високі сходи, що під­німаються до небес. Кожен шабель має свою на­зву; доброта, мудрість, справедливість, щедрість, віра, надія, любов. Якщо зрозумієш зміст цих слів — можеш досягти вищого рівня, піднятися на найвищу сходинку. Змінюватися, рости й роз­виватися — от що таке життя.

1.     «Пізнати себе»

Тож для початку давайте спочатку обговоримо таке питання: «А чи знаю я себе?».

Для чого ми живемо, яка мета нашого життя? І чи можна жити, не пізнаючи себе?

«Дурний той, хто намагається пізнати весь світ, не пізнавши себе», — каже східна мудрість. «Пізнай себе, і ти пізнаєш увесь світ», — говорив Сократ.

«Пізнавши самого себе, ніхто не залишиться тим, ким він є», — писав Т. Манн.

Пропоную висловити свою точку зору: хто згодний із висловлюваннями, а хто вважає інакше?

 (учні використовуючи свої творчі роботи які вони підготували заздалегідь розпочинають їх обговорювати між собою та  іншими учасниками)

2.     «Прийми себе»

Потрібно повірити в себе, прийняти себе як особистість, із певними характеристиками, яка може оцінювати себе, свої дії й бути об'єктом оцінки інших людей... Я кожної людини має бути розвиненим і вільним, потрібно добре знати всі свої особливості й можливості, щоб перетворити їх на чесноти. Не поважаючи себе, не розуміючи самого себе, не можна намагатися зрозуміти й поважати інших людей.

Припустимо, пізнаючи себе (а це тривалий процес), людина довідується про свої позитивні й негативні риси. Приймає себе такою, якою є. А далі — треба щось робити з цими новими знаннями. Переважання позитивних рис і характеристик особистості — це, безумовно, добре, а що робити з негативними? Якщо ми не будемо вдосконалюватися — процес пізнання виявиться марним.

«Якщо не я за себе, то хто за мене? Якщо я тільки за себе, то навіщо я? Якщо не зараз, то коли ж?», — говорив Гілель.

Чи всі згодні з висловлюванням єврейського мудреця? Може, це керівництво до дії, до самопізнання? Коли потрібно починати самопізнання?

(учні використовуючи свої творчі роботи які вони підготували заздалегідь розпочинають їх обговорювати між собою та  іншими учасниками)

3.     «Полюби себе»

Коли ми говоримо про любов до себе, така любов у жодному разі не є егоїстичною. Любити себе — це, насамперед, поважати себе, відчувати себе особистістю, бути вимогливим до себе. У кожної людини в серці достатньо любові для того, щоб вилікувати, наприклад, усю жорстокість, що є на планеті. А, виходить, достатньо і любові до себе. Американський психолог Вільям Джеймс формулу любові до себе ототожнював із самооцінкою. Формула — це дріб, у чисельнику якої наші досягнення, а в знаменнику — домагання, тобто цілі, які ми ставимо перед собою.

Полюбити себе — означає шукати в собі позитивні риси, постійно відкривати нове, і, звичайно ж, повсякчас удосконалюватися.

«Якщо ти любиш себе — ти любиш кожну людину так само, як і себе», — говорив М. Екгарт (німецький середньовічний філософ).

Ми можемо згадати й біблійну заповідь: «Возлюби ближнього свого, як самого себе».

То чи потрібно любити себе? Яка вона — любов до себе? Кого вважати «ближніми»?

(учні використовуючи свої творчі роботи які вони підготували заздалегідь розпочинають їх обговорювати між собою та  іншими учасниками)

4.     «Опановуй себе»

Пам'ятаєте відому фразу: «Життя прожи­ти — не поле перейти»? На шляху кожного тра­пляються непередбачені ситуації, періоди са­мотності, сумнівів, депресивних і хворобливих станів, стресів, втрат. Людська психіка дуже цікава. Якщо на нашому шляху виникає пе­решкода, з якою нам не вдається впоратися, ми впадаємо у відчай. І без особливих вагань направляємо цю енергію в себе. Зрештою, дій­шовши до повної знемоги, більшість перестає пручатися. Оскільки люди в такі періоди зазна­ють труднощів, вони питають себе: «А чому я?», «Хіба я зробив щось не так?». Такий стан можна назвати повною відсутністю надії на реалізацію в житті й упевненості в гарному майбутньому, Надія дуже важлива. Вона — як корабель, який мріє на горизонті, але який обов'язково під­бере зневіреного Робінзона. Надія надає нам упевненості.

«Поки людина жива, вона ніколи не пови­нна втрачати надії», — писав Сенека (римський філософ).

Чи є зв'язок між надією й людським факто­ром?

(учні використовуючи свої творчі роботи які вони підготували заздалегідь розпочинають їх обговорювати між собою та  іншими учасниками)

5.     «Будь собою»

Американський психолог А. Маслоу відзна­чав, що «самоактуалізовані люди всі без винятку залучені в якусь справу... Вони віддані справі, вона є дуже цінною для них — це своєрідне по­кликання». Усі вони прагнуть до реалізації вищих цінностей: Істини, краси, досконалості, простоти. На кожному життєвому етапі особистість стоїть перед вибором: просуватися вперед, переборю­ючи перешкоди, або ж «гальмувати* і відступати. І тут головними е потреби — основне джерело активності людини. Чого хоче людина, що вона може, ким вона є?

«Щоб бути собою, треба кимось бути», — го­ворив Станіслав Єжи Лец (польський поет) Може. простіше бути собою, а не прагнути здаватися кимось іншим? І чому обов'язково — «кимось бути»? А якщо «бути» — то ким? Як ви розумієте цей афоризм?

(учні використовуючи свої творчі роботи які вони підготували заздалегідь розпочинають їх обговорювати між собою та  іншими учасниками)

 

ІІІ. Заключна частина:

Учитель: Бути самим собою — означає залишатися людиною, особистістю (носієм свідомості) у по­вному сенсі цього мова, у будь-яких ситуаціях, і за будь-яких обставин, хоч би там що відбува­лося з нами й навколо, брати відповідальність за свої дії й дивитися на себе збоку. Те, чого ви не бажали б собі, — не робіть нікому іншому. Важливо зберігати людську гідність, не запляму­вати свою душу. Пам'ятати про те, що людина — звучить гордо!

«Мета людини — бути самою собою, а умова досягнення цієї мети — бути людиною для себе: не самозречення, не милування собою, а лю­бов ДО себе. Не відмова від індивідуального — а утвердження власного Я. Ось правдиві, найвищі цінності гуманістичної етики. Аби формувати цінності й довіряти їм, людина має пізнати саму себе, власну природну здатність творити добро...» (Еріх Фром).

Слово членам журі. Журі називає пере­можця диспуту, підбиває підсумки

Учитель: Ну а на завершення ось отримайте будь ласка пам’ятку з секретними порадами. (роздає карти з пам’яткою )

СЕКРЕТНІ ПОРАДИ

Пам'ятка

1.  Не можна змінитися в бажаному напрямі, постійно не вивчаючи себе.

2.  Не можна вивчити себе, не намагаючись себе змінити.

3.  Не можна пізнати себе, не вивчаючи одно­часно й так само зацікавлено інших людей (хоча б когось одного, але що більше, то краше).

4.  Не можна вивчати людину холодно. Таке пі­знання неможливе, адже й природа противитиметь­ся вивченню як насильству; по-справжньому осягти іншу особистість можна, тільки допомагаючи їй.

5. Ні себе, ні інших не можна вивчити інакше, як у діяльності та спілкуванні.

6.  Вивчення іншого і самовивчення — прин­ципово незавершувані процеси, тому що люди­на — це «відкрита система», шо міняється, часто цілком непередбачувано. Людина більше, ніж будь-яка інша істота, «стає», а не «є».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Нравится